1. Теорія адміністративного менеджменту



Скачати 366.59 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації05.05.2018
Розмір366.59 Kb.
Назва файлуДокумент (5).docx
Навчальний закладТема 1. Теорія адміністративного менеджменту Передумовою виникнення класичної адміністративної школи була школа наукового управління. Розвиток наукового управління пов’язаний із працями Фредеріка Уінс
  1   2   3

Тема 1. Теорія адміністративного менеджменту
Передумовою виникнення класичної адміністративної школи була школа наукового управління. Розвиток наукового управління пов’язаний із працями Фредеріка Уінслоу Тейлора, Френка і Лілії Гілбрет і Генрі Гантта.

На відміну від школи наукового управління, що займалася в основному питаннями раціональної організації праці окремого робітника, представники класичної школи зайнялися розробкою підходів до удосконалення управління організацією в цілому. Даний підхід пояснюється тим, що А. Файоль і його послідовники мали досвід роботи як керівники вищої ланки управління у великому бізнесі.

Метою адміністративної школи А. Файоля було створення універсальних принципів управління, дотримуючись яких, за переконаннями фундаторів адміністративної школи, організація, безсумнівно, досягне успіху. Яскравими представниками «класиків» окрім А. Файоля є Л. Уайт, Л. Урвік, Д. Муні, Т. Вулсі. Метою класичної школи була розробка принципів адміністративно-державного управління. При цьому майже всі «класики» виходили з ідеї, що дотримання цих принципів приведе до успіху адміністрування в різних організаціях та державного управління в різних країнах.

Тому виникнення школи адміністративного управління, більш відомої як класична школа, насамперед, пов’язане із іменем Анрі Файоля (1841-1925 рр.), який, на думку американських істориків менеджменту, є найбільш значимою фігурою, яку Європа дала науці управління в першій половині ХХ століття.

Англійський дослідник Ліндау Урвік, як і Анрі Файоль, приділяв велику увагу розробці основних функцій адміністрування, до яких він відносив: планування, організацію, укомплектування штату, керівництво, координацію, звітність та складання бюджету. Як і А. Файоль, Л. Урвік мав великий досвід практичної роботи в галузі управління. Він був консультантом з питань менеджменту в Англії.

Великі, середні і малі компанії на Заході і в Азії, в тому числі такі відомі компанії, як Toyota, Honda, Ford, BMW, Volkswagen, Sony, Samsung, Coca-Сola, McDonald's, у своїй практиці управління опираються на систему адміністративного управління - Administrative Management System (AMS). Дана система є базисною, значно спрощує процес управління та суттєво підвищує ефективність будь-яких організацій, дозволяючи їм прогресивно розвиватися. Система адміністративного управління за 100 років настільки увійшла в практику управління на Заході і в Азії, що сучасні західні фахівці з управління та керівники навіть не уявляють, що десь управління може будуватися інакше - може бути безсистемним.

Сучасна концепція адміністративного менеджменту визначає два основних напрямки управління організацією:

1)                розроблення раціональної системи управлінняорганізацією (насамперед із домінуванням кількісних показників в управлінні);

2)                побудова чіткої структури організації.

Управління на Заході й в азіатських країнах розвивалося в такому порядку: спочатку у всіх компаніях була впроваджена система адміністративного управління(AMS), потім налагоджене ощадливе виробництво (lean production), автоматизовано систему адміністративного управління шляхом упровадження ERP-систем, далі здійснено сертифікацію системи управління якістю за стандартами ISO. Таким чином, система адміністративного управління первинна. Всі вдосконалення управління в будь-яких компаніях світу починаються тільки після установки й налагодження цієї системи.

Концепція адміністративного менеджменту піддавалася критиці з боку практиків та теоретиків за відсутності гнучкості, мобільності та інших ознак, які необхідні для ефективної діяльності сучасного підприємства. Адміністративна школа, визначаючи значення людського фактора, не ставила своєю ціллю вирішення задачі ефективної мотивації праці, що стало на заваді досягнення організацією максимальної ефективності виробництва.

На відміну від «ідеальної моделі» бюрократії за М. Вебером сучасна модель адміністративної діяльності включає дуже складні характеристики. Це обумовлено тим, що значний вплив на управлінський процес наприкінці XX століття чинить науково-технічна революція, і зокрема нові інформаційні технології. Такі технології використовуються як оперативний засіб раціоналізації управлінської діяльності, без чого уявити сучасну систему адміністративного управління вже неможливо.

Швидкий розвиток світової економіки приводить до того, що відчуття, що земля тікає з-під ніг і відсутність потенціалу щоб впоратися з поточними справами та інформацією, час від часу виникає у кожного адміністратора та менеджера підприємства. Від несподіванок не застрахований ніхто. Інша справа, що в деяких організаціях безлад і невпевненість настільки звичні і постійні, що мало не зведені в ранг корпоративних стандартів. Причинами невизначеності та хаосу у діяльності підприємства є:

-          велика частка непередбачених завдань;

-          відсутність взаємодії працівників, в результаті чого вони часто відволікають один одного навіть через несуттєві дрібниці;

-          низька ефективність праці і недотримання встановлених термінів;

-          погане уявлення менеджерів-адміністраторів про обсяг завдань, які їм необхідно виконати, або не вміння розпланувати свій робочий день, тобто співвіднести обсяг роботи і відведений для неї час;

-          відчуття адміністраторами дискомфорту в режимі невизначеності. Як наслідок - усі його підлеглі також змушені працювати в умовах хаосу.

Однак невизначеність та хаос часто є джерелом виникнення інновацій за умови вмілого використання адміністративних методів управління.

Адміністративний менеджмент має певні особливості у різних країнах світу. Особливо відрізняється державно-адміністративний менеджмент. Оскільки країни мають різний державний устрій форми влади, традиції тощо.


Тема 2. Система адміністративного менеджменту та апарату управління


Систему адміністративного управління понад півстоліття на практиці використовують всі великі, середні і малі компанії в США, Західній Європі та Азії. Завдяки даній системі вони забезпечують у діяльності власних підприємств високу продуктивність праці. Як наслідок, незважаючи на значний розмір заробітної плати, у них низька собівартість вироблених товарів (послуг), висока конкурентоспроможність і прибутковість компаній.

Система адміністративного управління дозволяє вирішити два основні завдання управління, спрямовані на зростання продуктивності: перше - завдання раціональної організації праці, друге - завдання мотивації кожного працівника до продуктивної і якісної праці.

Виходячи з двох основних завдань управління цілісна система адміністративного управління складається з двох підсистем:

-         організаційна система управління;

-         система адміністративного управління персоналом.

Організаційна система управління відповідає на питання: хто, що, як і коли повинен робити в організації для ефективного виконання її цілей і завдань. Дана системавключає в себе ретельно опрацьовану структуру управління, положення про підрозділи та посадові інструкції, налагоджений документообіг, систему бюджетування і планування.

Система адміністративного управління персоналом відповідає на питання: як потрібно працювати, як працівникам будувати відносини з керівниками і колегами, як оплачується і стимулюється праця, як керівникам правильно управляти підлеглими.

Дана система базується на основі ефективної системи оплати праці, в рамках якої вирішена проблема мотивації персоналу до продуктивної і якісної праці. Системапідвищує дисципліну і старанність всього персоналу. Вона наділяє дієвими важелями управління керівників усіх рівнів, реалізуючи на практиці принцип неухильного виконання кожним працівників організації розпоряджень безпосереднього керівника і наказів генерального директора.

Менеджер та адміністратор є термінами, які дуже часто замінюються один одним. Існує очевидна відмінність між менеджерами та адміністраторами, однак для широкого загалу людей, ці два терміни є взаємозамінними. В багатьох компаніях особливо малих особа, яка є адміністратором, найчастіше, є тією ж хто виконує обов’язки менеджера. Однак у великих організаціях це є дві різні посади, що передбачають різні права та обов’язки.

Адміністрування передбачає насамперед забезпечення стабільної діяльності організації шляхом підтримання дисципліни та порядку. Водночас менеджмент або управління, які є словами синонімами, направлені на здобуття, насамперед, позитивних фінансових результатів та підвищення ефективності діяльності підприємства. Саме тому працівників органів влади та публічних інституцій називають адміністраторами. Адміністративний менеджмент є функціональним підвидом управління, так само як і фінансовий менеджмент, ризик-менеджмент, управління персоналом тощо, який увібрав у себе певні специфічні риси управлінської діяльності, відмінні від інших видів управління.

Адміністратор на підприємстві встановлює правила гри, стандарти, норми, формує політику, тобто фактично є законодавчою владою підприємства та організації, а менеджер здійснює виконавчі функції в управлінні. Тому адміністратор приймає стратегічні управлінські рішення в організації, коли менеджер приймає рішення в межах рішень та норм встановлених адміністраторами.

Більшість науковців сходяться на тому, що адміністратор виконує функції планування, організування, а менеджер – мотивування та контролювання, регулювання. Інші переконують, що у діяльності адміністратора домінують функції – організування та мотивування, а інші три у діяльності менеджера (планування, контролювання та регулювання). Відповідно адміністратор повинен володіти вміннями та знаннями адміністратора, рідше аніж технічними, натомість, менеджер особливо нижчих рівнів управління повинен володіти насамперед вміннями комунікування та технічними знаннями та навичками.

Адміністративний орган виступає як системоутворюючий елемент організаційної структури управління, який зв’язаний з формуванням і реалізацією управлінського впливу, причому як у цілому, в єдності їх складових проявів, так і в окремих проявах: цілевизначення, організація та регулювання.

Тема 3. Планування в адміністративному менеджменті


Планування - це процес формування місії та цілей організації, вибору специфічних стратегій для визначення та отримання необхідних ресурсів та їх розподілу з метою забезпечення ефективної роботи організації у майбутньому. Процес планування є інструментом, який допомагає в процесі прийняття управлінських рішень. Його мета полягає в забезпеченні нововведень і змін у достатньому обсязі, щоб адекватно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі. Планування — неодмінна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації. Як загальна функція управлінняпланування є процесом підготовки на перспективу рішень про те, що, ким, як, коли повинно бути зроблено.

Залежно від тривалості планового періоду (горизонту планування) розрізняють короткострокові плани комерційної фірми - до 12 місяців, у тому числі поквартальні; середньострокові плани - від 1 до 5 років; довгострокові плани — від 5 до 10 років.

Для процесу планування можна визначити такі етапи:

(1) аналіз проблем;

(2) визначення мети;

(3) розробка альтернативних можливостей вирішення проблем і їхньої оцінки;

(4) ухвалення рішення щодо обраної можливості;

(5) планування досягнення мети.

Вважається, що стратегічне планування стосується питань прийняття оптимальних управлінських рішень і представляє собою процес аналітичний. Стратегічне планування займає центральну позицію в системі стратегічного управління, яке забезпечує взаємодію двох інших елементів – розробки стратегії та реалізації стратегії. Стратегічне планування, будучи елементом системи стратегічного управління, само по собі виступає як система елементів, дія якої на виході забезпечує наявність алгоритму досягнення мети, комплекс ресурсів, необхідних для кожного кроку алгоритму, а також часові межі здійснення планових заходів.

В основу стратегічного планування покладено стратегію. Слово «стратегія» грецького походження і в перекладі означає «майстерність генерала», яка допомагала великим полководцям досягати разючих перемог. Для фірми стратегія — це детальний, всебічний, комплексний план, набір дій і рішень, які керівництво розробляє та приймає для досягнення цілей фірми. Стратегію відрізняють довгостроковість і впровадження інновацій (нововведень). Основне завдання, яке вирішує стратегія діяльності фірми - забезпечення впровадження інновацій і змін в організації шляхом розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації та передбачення майбутніх змін у діяльності. Стратегію здебільшого розробляє найвище керівництво, але її реалізація передбачає участь керівників усіх рівнів управління.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refua.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Контрольна робота
навчальної дисципліни
Методичні вказівки
Лабораторна робота
Методичні рекомендації
Загальна характеристика
курсової роботи
використаної літератури
охорони праці
Курсова робота
Список використаної
курсу групи
Зміст вступ
Виконав студент
Пояснювальна записка
Виконала студентка
Історія розвитку
Міністерство освіти
форми навчання
навчальних закладів
самостійної роботи
Теоретичні основи
навчальний заклад
Робоча програма
діяльності підприємства
Практичне заняття
молодших школярів
роботи студентів
Самостійна робота
вищої освіти
використаних джерел
студентка курсу
студент групи
загальноосвітніх навчальних
інтелектуальної власності
виконання курсової
студентів спеціальності
Курсовая работа
Загальні відомості
світової війни
охорони здоров
Історія виникнення
Конспект лекцій
студентка групи
Практична робота
навчального закладу
контрольної роботи
Теоретичні аспекти
Список літератури
напряму підготовки
внутрішніх справ