Конспект лекцій з дисципліни "державне та регіональне управління"


Тема 4. МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: СВІТОВИЙ ДОСВІД



Сторінка22/103
Дата конвертації27.02.2019
Розмір2.6 Mb.
Назва файлу2.-Опорний-конспект-ДРУ.doc
Навчальний закладТернопільський Національний Економічний Університет
ТипКонспект
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   103
Тема 4. МОДЕЛІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: СВІТОВИЙ ДОСВІД
План

4.1. Форми держави як основні детермінанти формування моделі державного управління в зарубіжних країнах

4.2. Сучасні системи державного управління в країнах світу

4.3 Місцеві органи влади в системі публічного управління країн світу: види, структура, компетенції

4.4. Моделі взаємодії державних і муніципальних органів в зарубіжних країнах
4.1. Форми держави як основні детермінанти формування моделі державного управління в зарубіжних країнах

Моделі державного управління – умовне поєднання набору характеристик, які дозволяють сформулювати варіант державного управління.

Вплив держави на різні сфери суспільної життєдіяльності в значній мірі визначається її формою, яка виступає зовнішнім організаційно-функціональним виразом системи державного управління.



Форма держави поєднує такі три складові елементи: форму державно-територіального устрою; форму правління; форму державного режиму.

Характерні особливості побудови систем державного управління в зарубіжних країнах, обумовлені притаманними їм формами державного устрою.



Форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація.

Так, наприклад, в європейських в зарубіжних країнах переважною є унітарна форма державного устрою. До унітарних країн належать, зокрема, Франція, Швеція, Велика Британія, Фінляндія, Греція, Нідерланди, Португалія, Данія, Болгарія, Естонія, Литва, Мальта, Люксембург, Польща, Румунія, Чехія, Угорщина, Словенія, Словаччина. Унітарна держава складається не із державних утворень, а в основному з адміністративно-територіальних одиниць.

Кількість ланок адміністративно-територіального поділу в зарубіжних країнах є різною. В одних країнах він двохланковий (наприклад, області й місцеві ради на Мальті), в інших - чотирьохланковий (регіони, департаменти, райони, общини у Франції). Адміністративно-територіальні одиниці мають органи управління, які в різних країнах відрізняються: інколи державні (призначені зверху губернатори), інколи виборні органи місцевого самоврядування, інколи, як у Франції, і ті, й інші.

Унітарність передбачає централізацію всієї організаційної структури державного управління, прямий або опосередкований контроль над місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.



Федералізм передбачає певну децентралізацію влади і розподіл повноважень, що забезпечує єдність і цілісність державно-правової структури з автономністю їх складових. Прикладом сучасних федерацій є ФРН, Австрія, Бельгія, Італія.

У федеративній державі на конституційному рівні передбачається розмежування компетенції між центральними органами влади й органами влади суб`єктів федерації і висока самостійність останніх у побудові організаційних структур. Як правило до відання загальнофедеральних органів влади належать зовнішня політика, оборона країни, економічна, соціальна й ідеологічна політика, прийняття загальнофедерального законодавства, регулювання торгівлі, розвиток транспорту і комунікацій, використання природних ресурсів. До компетенції органів влади суб’єктів федерації входить вирішення питань формування органів влади на своїй території, прийняття свого законодавства, іноді податкова політика.



Охарактеризовані форми державного устрою визначають загальні підходи до організації державного управління в зарубіжних країнах, але остання різниться залежно від характеру суспільних відносин і ступеня демократизації суспільства кожної окремої країни.

Форма правління – найбільше зовнішнє вираження змісту держави, що визначається правовим положенням вищих органів державної влади та способом (порядком) їхньої взаємодії.

За формою правління можна виділити такі типи держав: конституційні монархії (Велике Герцогство Люксембург); парламентські конституційні монархії (Іспанія, Королівство Бельгія, Королівство Данія, Королівство Нідерландів, Швеція, Об’єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії); президентські республіки (Кіпр, Білорусь, Грузія, США); напівпрезидентські республіки (Литовська Республіка, Республіка Польща, Французька Республіка, Фінляндська Республіка); парламентські республіки (Австрійська Республіка, Грецька Республіка, Естонська Республіка, Ірландська Республіка, Італійська Республіка, Латвійська Республіка, Португальська Республіка, Республіка Мальта, Республіка Словенія, Словацька Республіка, Угорська Республіка, Федеративна Республіка Німеччина, Чеська Республіка).

Республіканська форма правління з погляду прихильників природного права й ліберальних ідей виступає як найбільш прогресивна й демократична форма правління. За такої форми правління усі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональним представницьким органом. В зарубіжних країнах існують два основні види республіканських форм правління: президентська та парламентська республіки.

Парламентська республіка характеризується проголошенням принципу верховенства парламенту, перед яким уряд несе політичну відповідальність за свою діяльність. Формальною відмінною ознакою парламентської республіки є наявність посади прем’єр-міністра. У парламентській республіці діяльність уряду, як вищого органу виконавчої влади, завжди має партійний характер, оскільки політичні партії ставлять своєю метою не лише входження до парламенту у результаті виборів, а й одержання міністерських портфелів. Саме цією обставиною обумовлений парламентський контроль над урядом. Участь глави держави-президента – у формуванні уряду носить номінальний характер. Президент республіки обирається не народом, а парламентом, а іноді – особливим органом – спеціальною колегією, що включає членів парламенту й представників низки інших органів, формально він наділяється значними повноваженнями, але його вплив на перебіг державних справ є незначним.

Президентська республіка характеризується такими ознаками: поєднання президентом республіки повноважень глави держави й глави уряду; позапарламентський спосіб обрання президента та уряду; відсутність посади прем’єр-міністра; відсутність інституту парламентської відповідальності; відсутність у президента права розпуску парламенту.

Державний режим є узагальнюючою характеристикою методів здійснення державної влади її органами і посадовими особами й виступає відправною переважаючою складовою політичного режиму.

Політичний режим – це система методів здійснення влади, що визначається способом формування владних структур, ступенем підзвітності їх народу та відкритістю, рівнем представлення в них населення й захисту ними народних інтересів.4 Він виступає каналом зв`язку держави і суспільства, влади і громадян З одного боку держава повинна широко, достовірно і повно сприймати суспільні потреби, інтереси, цілі, з іншого – так організовувати владу, управлінські процеси, щоб вони сприяли прогресивному суспільному розвитку. Це може забезпечити демократичний політичний режим.

Політичні режими поділяються на: недемократичні – тоталітарні, авторитарні; демократичні. Недемократичні режими не допускають участь широких верств населення у вирішенні питань державного значення, запобігають контролю населення за діяльністю державних владних структур, орієнтуються на посилення контролю із боку держави над усіма сферами життєдіяльності людини.

Демократія – форма організації суспільства, його державно-політичного устрою, що ґрунтується на визнанні народу джерелом влади, здійсненні принципу рівності і свободи людей, їх реальної участі в управлінні справами держави і суспільства.

Демократизація розглядається як процес, під час якого суспільство, держава, їх структури та інститути виробляють у собі або залучають із зовні демократичні форми, удосконалюють механізми врахування інтересів людини, її знань, досвіду в процесах управління з метою оптимізації управлінських рішень і кращого використання резервів суспільства.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   103


База даних захищена авторським правом ©refua.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Контрольна робота
Методичні вказівки
Лабораторна робота
навчальної дисципліни
Методичні рекомендації
Загальна характеристика
курсової роботи
використаної літератури
Список використаної
Курсова робота
охорони праці
курсу групи
Пояснювальна записка
Зміст вступ
Виконав студент
Виконала студентка
самостійної роботи
Історія розвитку
форми навчання
навчальних закладів
Теоретичні основи
Міністерство освіти
студент групи
Робоча програма
Практична робота
вищої освіти
молодших школярів
навчальний заклад
виконання курсової
Конспект лекцій
роботи студентів
виробничої практики
діяльності підприємства
Загальні відомості
Практичне заняття
інтелектуальної власності
використаних джерел
Охорона праці
контрольної роботи
охорони здоров
Історія виникнення
Курсовая работа
навчального закладу
студентів спеціальності
світової війни
Самостійна робота
загальна характеристика
студентка курсу
фізичного виховання
дітей дошкільного
студентка групи