Конспект лекцій з дисципліни "державне та регіональне управління"



Сторінка62/103
Дата конвертації27.02.2019
Розмір1.48 Mb.
Назва файлу2.-Опорний-конспект-ДРУ.doc
Навчальний закладТернопільський Національний Економічний Університет
ТипКонспект
1   ...   58   59   60   61   62   63   64   65   ...   103
Контингентування — це обмеження державною владою ввозу товарів певною кількістю або сумою на встановлений період часу. Контингенти можуть установлюватися через укладення двосторонніх угод. Такі контингенти дійсні тільки для країн, що уклали угоду. В іншому випадку уряд країни встановлює загальний (глобальний) контингент, який можуть використовувати всі країни. Загальний контингент дає імпортеру країни свободу вибору контрагента серед тих країн, на які поширюється дія контингенту, тоді як двосторонній контингент обмежує вибір імпортера тільки тією країною, котрій цей контингент надано.

Квотування — кількісне або вартісне обмеження експортно- імпортних операцій. Квотування ЗЕД здійснюється з використанням таких видів експортних (імпортних) квот: 1) глобальних квот – квот, що встановлюються щодо товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується; 2) групових квот – квот, що встановлюються щодо товару (товарів) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується; 3) експортних квот – граничного обсягу певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях; 4) індивідуальних квот – квот, що встановлюються щодо товару (товарів) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватися або з якої він (вони) може імпортуватися; 5) спеціальних квот – граничного обсягу імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об’єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру.

Технічні бар'єри — комплекс заходів з перевірки відповідності продукції, що імпортується, вимогам міжнародних і національних стандартів. Різновидами технічних бар'єрів є технологічні, технічні, санітарні, радіаційні норми, та сертифікація. Такі бар'єри є перешкодами для імпорту іноземних товарів, що виникають у зв'язку з їх невідповідністю національним стандартам, системам виміру та інспекції якості, вимогам технічної безпеки, санітарно-ветеринарних нормам, правилам упаковки, маркування та іншим подібним вимогам.

Санкції — заходи адміністративного впливу, що застосовуються державою до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності – порушників законодавства, пов'язаного з їх зовнішньоекономічною діяльністю. Спеціальними санкціями є індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

До методів державного регулювання ЗЕД відносяться також заборони, обмеження та забезпечувальні заходи відносно імпорту, експорту та транзиту товарів і послуг, а також експортний контроль.



До економічних методів державного регулювання ЗЕД належать: митне регулювання, оподаткування, кредитування ЗЕД, регулювання ціноутворення у ЗЕД, валютне регулювання.

Найважливішим засобом митного регулювання є мито – загальнодержавний податок, встановлений Податковим та Митним кодексами України, який нараховується та сплачується при переміщенні товарів та цінностей через державний кордон. В Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито – встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України; 2) вивізне мито – встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України; 3) сезонне мито – встановлюється законом на окремі товари на строк не менше 60 та не більше 120 послідовних календарних днів; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Складовою частиною системи державного регулювання ЗЕД є регулювання цін і тарифів. У сфері ЗЕД ціни поділяються на дві групи:
1) вільно встановлювані ціни; 2) ціни, регульовані державою.
Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, відносно яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. При здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами можуть застосовуватися контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, які формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

Однією з форм державного впливу на зовнішньоекономічні відносини країни є валютне регулювання. Валютне регулювання – це діяльність держави, що спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і на порядок здійснення угод з валютою й валютними цінностями. За допомогою валютного регулювання держава визначає порядок організації валютних відносин і контролює здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам валютних кредитів та позик, встановлює порядок ввезення, вивозу та переказу валюти за кордон і тим самим підтримує рівновагу платіжного балансу та стабільність національної валюти. За допомогою валютного регулювання також забезпечується формування валютних коштів, їх нагромадження і використання.

Основними методами валютного регулювання є: 1) валютна інтервенція – це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці; 2) девальвація – офіційне зниження курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць; 3) ревальвація – офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць; 4) валютні обмеження – сукупність заходів та нормативних правил, установлених у законодавчому або адміністративному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги у платіжному балансі, підтримання стабільності курсу національних грошей та досягнення інших цілей; 5) застосування дисконтної (облікової) політики – інструменту центрального банку для регулювання валютного курсу та збереження валютних резервів; 6) використання дивізної валютної політики – політики регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти; 7) створення і використання валютних резервів – запасів резервних активів, що перебувають на рахунках у центральному банку та в банках за кордоном і використовуються для сплати боргових зобов'язань, а також у разі необхідності, для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   58   59   60   61   62   63   64   65   ...   103


База даних захищена авторським правом ©refua.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Контрольна робота
Методичні вказівки
Лабораторна робота
Методичні рекомендації
навчальної дисципліни
Загальна характеристика
курсової роботи
використаної літератури
Список використаної
Курсова робота
охорони праці
курсу групи
Виконав студент
Зміст вступ
Пояснювальна записка
Виконала студентка
самостійної роботи
Історія розвитку
навчальних закладів
форми навчання
Теоретичні основи
Практична робота
Робоча програма
Міністерство освіти
студент групи
вищої освіти
Загальні відомості
виконання курсової
навчальний заклад
Конспект лекцій
молодших школярів
діяльності підприємства
роботи студентів
виробничої практики
Практичне заняття
охорони здоров
використаних джерел
Самостійна робота
інтелектуальної власності
Охорона праці
Курсовая работа
контрольної роботи
студентів спеціальності
Історія виникнення
навчального закладу
фізичного виховання
студентка курсу
загальна характеристика
студентка групи
світової війни
загальноосвітніх навчальних