Контрольна робота з дисципліни "Управління міським господарством" Виконав: ст гр. Мб-18-2м вовк О. П. Перевірила: Салоїд Н. В


Навести основні напрями діяльності міського господарства та його підсистем



Скачати 71.64 Kb.
Сторінка3/6
Дата конвертації26.02.2019
Розмір71.64 Kb.
Назва файлу6.docx
Навчальний закладКиївський Національний Університет Будівництва і Архітектури
ТипКонтрольна робота
1   2   3   4   5   6
2. Навести основні напрями діяльності міського господарства та його підсистем.

Житлово-комунальне господарство - комплекс підгалузей, що забезпечує функціонування інженерної інфраструктури різних будівель населених пунктів, що створює зручності та комфортність проживання та перебування в них громадян шляхом надання їм широкого спектру житлово-комунальних послуг.

ЖКГ увазі:

Водопровід - прокладка та ремонт водопровідних труб, водозабір очищення та доставка води в багатоквартирні вдома і на промислові об'єкти, в т.ч. для подальшого підігріву для потреб гарячого водопостачання та опалення.

Каналізація - відведення стічних вод

Теплопостачання - забезпечення поставки жителям гарячої води і тепла, забезпечення роботи котелень і ТЕЦ. Порушення роботи може викликати паливно-енергетична криза. Капітальний ремонт будівель

Поточний ремонт внутрішніх загальнобудинкових інженерних комунікацій і систем (будівлі)

Збір, вивіз і утилізація сміття

Поточне прибирання місць загального користування.

Зміст прибудинкових територій (благоустрій)

Електропостачання.

Громадський (Комунальний) транспорт - пасажирський транспорт, доступний і затребуваний до використанню широкою публікою.

Згідно вузькому тлумаченню громадського транспорту, транспортні засоби, зараховують до нього, призначені для перевезення досить великої кількості пасажирів одноразово і курсують за визначеними маршрутами (відповідно до розкладом або реагуючи на попит).

Більш широке тлумачення включає в це поняття також таксі, рикш і тому подібні види транспорту, а також деякі спеціалізовані транспортні системи.

Послуги громадського транспорту надаються за певну плату.

Загальною ознакою всіх видів громадського транспорту є те, що користувачі його переміщуються в транспортних засобах, їм не належать. Однак зворотне невірно. У категорію громадського транспорту не потрапляють, наприклад, шкільні та службові автобуси, внутрішній транспорт великих підприємств і організацій, військові ешелони і т. п., так як вони не доступні широкій публіці і не затребувані нею. Ліфти та ескалатори в будівлях і будинках зазвичай не відносять до громадського транспорту через вузькість призначення (перевезення людей в межах будівлі або будинку).

Крім того, такі види транспорту, як, наприклад, літак, формально задовольняють всім вимогам, на практиці не завжди зараховуються до громадського транспорту через дорожнечу поїздки. З тієї ж причини до суспільного транспорту не відносять розкішні замовні лімузини та інші екіпажі, формально ідентичні таксі.

Громадським транспортом також не є екскурсійні автобуси, прогулянкові судна і т. п., так як їх функцією не є перевезення пасажира.

Водопостачання - подача поверхневих або підземних вод водоспоживачам в необхідній кількості і в відповідно до цільових показниками якості води у водних об'єктах. Інженерні споруди, призначені для вирішення завдань водопостачання, називають системою водопостачання, або водопроводом

Цілі водопостачання

Вода витрачається різними споживачами на найрізноманітніші потреби. Однак переважна більшість цих витрат може бути зведене до трьох основних категорій:

витрата на господарсько-питні потреби (пиття, приготування їжі, умивання, прання, підтримання чистоти жител і т. д.),

витрата на виробничі потреби (витрата підприємствами промисловості, транспорту, енергетики, сільського господарства і т. д.),

витрата для пожежогасіння.


При подачі води враховують її якість, приміром, до питної води пред'являються вимоги СанПіН 2.1.4.1074-01 [3] В«Питна вода. Гігієнічні вимоги до якості води централізованих систем питного водопостачання. Контроль якості В». Для доведення якості води до необхідних норм використовують водопідготовку.

Каналізація - складова частина системи водопостачання та водовідведення, призначена для видалення твердих і рідких продуктів життєдіяльності людини, господарсько-побутових і дощових стічних вод з метою їх очищення від забруднень і подальшої експлуатації або повернення у водойму. Необхідний елемент сучасного міського і сільського господарства. Порушення його роботи може погіршити санітарно-епідеміологічну ситуацію в місцевості.

Також каналізацією називають будь-яку систему каналів, наприклад, кабельна каналізація служить для прокладки під землею кабелів. У будівництві, підземні або наземні споруди, в яких прокладають ту чи іншу каналізацію, називаються продуктопроводом.

Обслуговування каналізації

За цілями і місцерозташуванням систему каналізації можна розділити на три великі розділи:


  • внутрішня каналізація - система збору стоків усередині будівель і споруд та доставки їх в систему зовнішньої каналізації;

  • зовнішня каналізація - система збору стоків від будівель і споруд та доставки їх до споруд очищення або до місця скидання у водоприймач;

  • система очищення стоків.

За зібраних стоків каналізація підрозділяється на:

  • господарсько-побутову каналізацію (позначення К1);

  • зливову каналізацію (позначення К2);

  • виробничу каналізацію (позначення К3).

Господарсько-побутова каналізація буває:

  • централізована;

  • автоно мна;

Внутрішня каналізація

Внутрішня каналізація будівель, як правило, має наступні елементи:

Водоприймальні прилади:


  • раковини;

  • мийки;

  • унітази;

  • пісуари;

  • трапи;

  • душові піддони;

  • водозбірні воронки;

  • виробниче обладнання.

Система трубопроводів:

-вентиляційні стояки, виводяться на покрівлю або вакуумні клапани;

-підводки і колектора - горизонтальні трубопроводи;

-стояки - вертикальні трубопроводи;

-ревізії та прочищення;

-випуски в зовнішню каналізацію;

-запірна арматура на випусках;

-звукова ізоляція.

Додаткові елементи:

-системи підкачки стоків;

-локальні системи очищення.

Зовнішня каналізація

Елемент локальних очисних споруд

Зовнішні каналізаційні мережі, як правило, є самопливними, прокладаються з ухилом по ходу стоків.

Зовнішня каналізація може бути організована за наступними системам:

-общесплавная - колектори приймають і дощові та господарсько-побутові стоки;

-роздільна - існують окремі колектори для прийняття дощових і господарсько-побутових стоків;

-полураздельная - мережі роздільно збирають дощові та господарсько-побутові стоки, доставляючи їх в общесплавной колектор.

Зовнішня каналізація поділяється на:

-внутрішньодворові мережі;

-вуличні мережі;

-колектори.

Елементами зовнішніх мереж є:

-трубопроводи;

-колодязі (оглядові, поворотні, перепадні і так далі). Як правило, колодязі забезпечені люками c кришками і скобами для спуску в них обслуговуючого персоналу;

-насосні станції підкачування;

-локальні очисні споруди;

-септики;

-випуски в водоприймачі.

3. Встановити зв'язок між сильними і слабкими позиціями житлово-комунального господарства міста (за вибором студента), можливостями і ризиками, тобто здійснити SWOT- аналіз. Сильні сторони будуть основою базової стратегії розвитку міста. Слабкі сторони визначать уразливість і необхідність корегуючих дій.
У сучасних умовах господарювання житлово- комунальне господарства є одним із складних об’єктів управління. Рівень розвитку цієї галузі господарства не повністю задовольняє потреби населення, матеріально-технічна база підприємств та організацій галузі потребує розширення і удосконалення. Актуальним постає обумовлення напрямків реформування діяльності підприємств житлово- комунальної галузі для покращення ефективності діяльності, використання резервів розвитку та сучасних можливостей і перспектив удосконалення функціонування цього сектору економіки в сучасних умовах зовнішнього оточення. Різноманітність підходів до реформування розвитку житлово-комунального господарства викладено у працях вітчизняних науковців, зокрема: Бражникової Л. , Гури Н., Завади О., Костіна Ю., Лагутіна В., Логвиненка В., Панасенко І., Піонтковського П., Полуянова В., Юрченко І. та інших. Проаналізовані розробки є науково-теоретичною та практичною основою для реформування житлово- комунального господарства. Проте відсутність належного фінансування, кваліфікованого державного менеджменту та необхідних технологій не дозволили суттєво вдосконалити застарілу систему управління житлово-комунальним господарством країни. Наявність невирішених наукових проблем, пов’язаних з необхідністю реформування розвитку житлово-комунального господарства країни, формування єдиного ефективного підходу до вирішення роками накопичених проблем цього сектору господарства, зумовлюють необхідність проведення дослідження в цьому напрямку. Виникає необхідність застосування елементів сучасних методів аналізу для формування бази дослідження й подальшого визначення шляхів удосконалення розвитку галузі. Метою статті є розробка напрямків удосконалення розвитку житлово-комунального господарства на основі вивчення сучасних проблем та перспектив функціонування підприємств галузі. Перспективи розвитку житлово-комунального господарства країни потребують детального вивчення стану основних показників діяльності протягом останнього року, визначення позитивних зрушень у функціонуванні галузі, обумовлення місця житлово- комунального сектору в сучасній економіці України.

Аналіз показників ефективності діяльності підприємств житлово-комунальної галузі протягом 2011-2012 рр. [10; 11], показав, що у 2011 році населенням сплачено за житлово-комунальні послуги 35800 млн. грн., або 97,8% нарахованих за цей період сум. Найвищий рівень оплати за послуги зафіксований в Одеській, Закарпатській, Львівській та Хмельницькій областях (100,7-102,8%), найнижчий - у АРК, Дніпропетровській та Луганській областях (94,1- 95,3%). У 2011 році з населенням було укладено 123,2 тис. договорів про погашення реструктуризованої заборгованості на суму 233,3 млн. грн. [10]. Заборгованість населення України з оплати житлово-комунальних послуг у січні 2012 року збільшилася на 7,6% порівняно з груднем 2011 року і склала 12695 млн. грн. Зростання заборгованості спостерігалося в усіх регіонах країни, крім Вінницької області. При цьому середній термін заборгованості склав 2,6 місяця [10]. У січні 2012 року сплачено за послуги житлово- комунального господарства 3,8 млрд. грн., або 79,7% нарахованих за цей період сум. Найвищий рівень оплати за послуги зафіксований у Вінницькій та Одеській областях, а також Києві (90-106,4%), найнижчий - у Дніпропетровській, Херсонській та Чернівецькій областях (70-70,6%). За даними Державного комітету статистики, у січні 2012 року з населенням було укладено 4,9 тис. договорів про погашення реструктуризованої заборгованості на суму 11,9 млн. грн. [10]. У січні-червні 2012 р. населенням країни сплачено за житлово-комунальні послуги 21,5 млрд. грн. (101,4% нарахованих за цей період сум). Серед регіонів найвищий рівень оплати за житлово- комунальні послуги спостерігався у Закарпатській, Сумській та Вінницькій областях (114,2-108,4%), найнижчий – у м. Севастополі та Автономній Республіці Крим (94,2 та 95,5% відповідно) [11]. Середні нарахування за житлово-комунальні послуги на одного власника особового рахунку у червні 2012 р. порівняно з відповідним періодом 2011 р. зменшились на 0,7% і з урахуванням електроенергії становили 225,1 грн. [11]. Заборгованість населення з оплати житлово- комунальних послуг зменшилась у червні 2012 р. порівняно з травнем на 2,7% і на кінець червня 2012 р. становила 11301,7 млн. грн., середній термін заборгованості населення за всі послуги склав 3,2 місяця. Зменшення заборгованості відбулося у всіх регіонах України [11].

Протягом січня-червня 2012 р. населенням сплачено за електроенергію 5348,7 млн. грн. (192,0% нарахованих за цей період сум). Серед регіонів найвищий рівень оплати електропостачання спостерігався у м. Севастополі, Закарпатській, Херсонській та Одеській областях (320,2–291,8% з урахуванням погашення боргів попередніх періодів), найнижчий – у Чернігівській, Сумській та Житомирській областях (104,9-128,2%). Заборгованість населення з оплати електроенергії на кінець червня 2012 р. становила 2868,1 млн. грн. [11]. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27. 06. 03 № 976 «Про затвердження Порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги» у січні-червні 2012 р. з населенням було укладено 33,5 тис. договорів щодо погашення реструктуризованої заборгованості. Загальна сума, на яку було укладено договори в частині погашення реструктуризованої заборгованості, становила 88,0 млн. грн., а сума внесених платежів з урахуванням довгострокових договорів склала 82,4 млн. грн. З початку дії постанови з погашення реструктуризованої заборгованості (липень 2003 року) і до сьогодні було укладено 3123,8 тис. договорів на суму 2660,5 млн. грн. Сума внесених платежів становила 1858,4 млн. грн. [11].

Таким чином, порівнюючи стан підприємств житлово-комунального господарства країни протягом 2011 та 2012 років, можна дійти висновку, що ситуація у галузі на початок 2012 року погіршилась через зростання дебіторської заборгованості, зменшення виконання зобов’язань населення за договорами реструктуризації заборгованості. Проте протягом січня-червня 2012 року рівень сплати за послуги житлово-комунального господарства населенням значно зростає, середні нарахування за житлово- комунальні послуги на одного власника особового рахунку зменшуються, механізм реструктуризації дебіторської заборгованості реалізується згідно з постановою Кабміну. Статистичні показники останніх років свідчать про несуттєве покращення стану функціонування підприємств житлово-комунального господарства країни, проте ця галузь економіки є однією із проблемних сфер, у якій реформування триває повільними темпами у зв’язку з багатьма протиріччями й проблемами. Враховуючи необхідність негайного реформування галузі житлово- комунального господарства, вважаємо, що доцільним кроком є визначення факторів зовнішнього середовища, які здійснюють суттєвий вплив на розвиток і діяльність підприємств сектору, зокрема як гальмують реформування, так й сприяють йому. Проаналізувати стан зовнішнього середовища сфери житлово-комунального господарства, виділити найважливіші фактори впливу пропонуємо за допомогою PEST-аналізу, який зосереджує свою увагу на детальному вивченні політичних, економічних, соціальних, технологічних аспектах зовнішнього оточення галузі житлово-комунального господарства. Розглянемо застосування PEST-аналізу для підприємств житлово-комунального господарства детальніше (табл. 1).




Таблиця 1. PEST-аналіз для вивчення зовнішнього середовища розвитку підприємств житлово-комунального господарства України





Політичні фактори (P)

Економічні фактори (E)

Недосконалість сучасного законодавства, що регулює діяльність цього сектору економіки

Відсутність належної реалізації розробленої програми реформування галузі

Відсутність єдиного постійного органа влади, спроможного реалізувати напрямки реформування галузі

Недостатність фінансування з боку держави Неодноразові зміни законодавчої бази внаслідок виборів на всіх рівнях влади

Відсутність міської підтримки розвитку підприємств


Нестійка економічна ситуація в країні Рівень інфляції, який постійно зростає

Несприятливий інвестиційний клімат у галузі Недосконалість упровадження закордонних тенденцій функціонування галузі

Специфічний характер надання послуг, сезонність Відсутність дієвого механізму встановлення тарифів на послуги галузі

Середній рівень платоспроможності попиту на надані послуги підприємствами галузі Упровадження змін у політиці оподаткування у зв’язку з прийняттям нового Податкового Кодексу у 2011 році



Соціокультурні фактори (S)

Технологічні фактори (T)

Загальна тенденція зниження рівня освіченості населення

Недостатність кваліфікованих кадрів робітничих спеціальностей, досвідчених управлінських кадрів Негативна демографічна ситуація в країни: зростання кількості населення пенсійного та передпенсійного віку, підвищення рівня смертності і захворюваності Сучасні зміни законодавства, що торкаються соціальної сфери: Пенсійна реформа тощо Недосконала репутація підприємств галузі

Рівень задоволеності споживачів послуг та ставлення до їх оплати

Характеристика підприємств галузі ЗМІ



Недостатність фінансування досліджень цієї сфери господарства

Недосконалість та застарілість технологій підприємств

Відсутність упровадження нових технологій, комунікацій

Низькі виробничі потужності галузі Відсутність законодавчої бази для підтримки впровадження та адаптації нових технологій Відсутність патентної роботи, ліцензування


Враховуючи вплив політичних чинників на роботу підприємств житлово-комунального господарства, ми в результаті аналізу визначили фактори впливу політичної ситуації на ділову активність, інвестиційний клімат, стабільність і перспективи розвитку підприємств. Економічні чинники виступили як основні для визначення інвестиційних перспектив, тенденцій розвитку ринків, платоспроможності, розподілу економічних ресурсів у масштабі держави. Соціальні фактори визначають динаміку споживчих переваг, розподіл і структуру соціальних груп населення, вікову і гендерну структуру. Останнім чинником є технологічний компонент, метою дослідження якого є виявлення тенденцій у технологічному розвитку, патентуванні, ліцензуванні нових технологій, комунікацій. Таким чином, результати PEST-аналізу дозволяють оцінити зовнішню ситуацію, що виникає у сфері виробництва, комерційної, політичної та соціальної діяльності. Проведення такого аналізу націлене на пошук сприятливих можливостей та умов для розвитку підприємств житлово-комунального господарства. Проте ситуація в країні, як політична, економічна, так і соціокультурна та технологічна, достатньо складна. Низький рівень розвитку економіки країни у поєднанні з відсутністю провідних технологій, соціальною незахищеністю трудового потенціалу країни та зосередженістю політичної влади на власних протиріччях створює несприятливий зовнішній клімат для розвитку та реформування підприємств житлово-комунального господарства. У процесі реформування галузі необхідно узгодити економічні інтереси держави й суб’єктів господарювання, забезпечити оптимізацію виробничої й територіальної інфраструктури житлово- комунального господарства відповідно до потреб населення; підтримувати підприємницьку ініціативу й процеси інвестування в розвиток матеріальної бази підприємств галузі; зменшити диспропорції в процесі формування попиту та пропозиції ринку житла й житлово-комунальних послуг; прагнути до дотримання екологічних нормативів й виконання стандартів якості функціонування житлово- комунального господарства. Таким чином, підприємствам житлово- комунального господарства країни для покращення ефективності функціонування необхідно використати власні резерви зростання та сильні аспекти діяльності із урахуванням виявлених можливостей та загроз зовнішнього середовища. Отже, з метою узагальнення перспектив та недоліків реформування та розвитку житлово- комунального господарства застосуємо SWOT-аналіз (табл. 2) й обумовимо найбільш суттєві можливості і загрози зовнішнього середовища, а також сильні та слабкі риси житлово-комунального господарства. SWOT-аналіз найчастіше використовують як інструмент стратегічного й тактичного планування. Дослідження дозволяє чітко окреслити позитивні й негативні тенденції впливу зовнішнього оточення на діяльність підприємств житлово-комунального господарства, які визначаються як можливості та погрози. Крім того, наступний крок – визначення слабких та сильних рис підприємств галузі.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refua.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Контрольна робота
Методичні вказівки
Лабораторна робота
навчальної дисципліни
Методичні рекомендації
Загальна характеристика
курсової роботи
використаної літератури
Список використаної
Курсова робота
охорони праці
курсу групи
Пояснювальна записка
Зміст вступ
Виконав студент
Виконала студентка
самостійної роботи
Історія розвитку
форми навчання
навчальних закладів
Теоретичні основи
Міністерство освіти
Робоча програма
студент групи
Практична робота
вищої освіти
молодших школярів
навчальний заклад
виконання курсової
Конспект лекцій
роботи студентів
Загальні відомості
діяльності підприємства
виробничої практики
Практичне заняття
Охорона праці
інтелектуальної власності
використаних джерел
охорони здоров
Курсовая работа
контрольної роботи
Історія виникнення
студентів спеціальності
Самостійна робота
навчального закладу
студентка курсу
загальна характеристика
світової війни
студентка групи
Дипломна робота
фізичного виховання