Предмет, структура й напрями юридичної психології



Скачати 200.88 Kb.
Сторінка3/6
Дата конвертації08.11.2018
Розмір200.88 Kb.
Назва файлуКР з юридичної психології.doc
Навчальний закладМіжрегіональна Академія Управління Персоналом
ТипКонтрольна робота
1   2   3   4   5   6
2. Психологія масовидних явищ.

Натовп, його характеристика

Масовидні форми активності — це переважно неор­ганізована (стихійна) діяльність людей, що знаходять­ся у єдиному просторі та часі, в умовах послаблення чи повної відсутності соціального та індивідуального контролю.

У психології натовп визначається як «велика група людей, ні зовнішньо, ні внутрішньо не організованих, об'єднаних лише прагненням до негайної дії. Учасники на­товпу стають спільністю лише тією мірою, якою вони охоп­лені однаковою негативною, руйнівною емоцією щодо яки­хось осіб, настанов, подій. Натовп робить спільністю те, що він «проти», що він «проти них» (Б. Поршнєв).

Із цього визначення випливає, що натовп — не будь-яке масове скупчення людей, а лише сукупність агресивно на­строєних громадян. Це — неорганізована спільність, що, однак, не виключає можливості наявності у ній організованої групи (ядра), яке провокує й спрямовує індивідуальну агре­сивність присутніх.

Можна виділити такі види масових скупчень громадян:

1) «випадкове» — коли люди збираються внаслідок якоїсь екстраординарної події (пожежі, автокатастрофи, бійки тощо). Вони виявляють інтерес до того, що відбувається, і можуть активно діяти (наприклад, надавати допомогу по­терпілим);

2) «споглядальне» (публіка, болільники) — люди збирають­ся для перегляду чи «співучасті» у цікавій для них події; 'їх­ня поведінка може бути незвичною за формою, навіть визивною, але за своєю суттю вона не агресивна і не має ме­ти порушення громадського порядку;

3) «панічне» («рятівне») — виникає як реакція на небезпечну чи незрозумілу ситуацію; завжди супроводжується актив­ними діями, спрямованими на уникнення небезпеки;

4) «протесте» («мітингове») — люди випадково чи зумисне збираються для демонстрації своєї незгоди зі словами чи вчинками певних офіційних (посадових) осіб.

Усі зазначені види масових скупчень громадян за певних обставин можуть перерости, трансформуватися в агресивний натовп. Такі трансформації відбуваються під впливом сукуп­ності чинників (наприклад, вікові особливості учасників, чут­ки, спрямований вплив з боку людей, які складають «ядро» на­товпу чи підбурювачів та інші).

Можна виділити такі групи чинників:

1. Зовнішні (соціологічні): довгочасні та ситуативні.

2. Соціально-психологічні (механізми впливу людей один на одного в масових скупченнях, їх соціально-психоло­гічний склад).

3. Психологічні (індивідуальні схильності окремого індиві­да до агресивних та протиправних дій).



Чинниками довготривалої дії слід вважати економічні, со­ціальні, політичні та інші умови життя в суспільстві, які фор­мують і спонукають негативні соціальні настрої. Конкретні причини агресивної поведінки можуть різнитися залежно від територіальної, національної, релігійної специфіки, але вис­новок про соціальне неблагополуччя як спонукальний меха­нізм агресивності має універсальний характер. У тих чи ін­ших ситуаціях приоритет дії завжди лишається за довготрива­лими чинниками, конкретна ж причина події (ситуативний чинник) має сенс лише у контексті перших.

Ситуативні чинники — час (пора року та година доби), місце виникнення події, кількість присутніх. Виявлені певні закономірності, пов'язані з дією ситуативних чинників: масо­видні форми вияву активності найбільш характерні для теп­лої пори року (з травня по жовтень), у неробочий час чи у вихідні дні, місце виникнення частіше прив'язується до цент­ральних районів населеного пункту чи перетину транспорт­них артерій.

Серед соціально-психологічних чинників найбільш важливими є:

1) Механізм залучення — навіть невелика кількість присутніх стає самостійним стимулом для зацікавленості. Досліджен­нями американських психологів встановлено, що до гру­пи із 15 осіб, яка зупинилась на вулиці і дивиться у певно­му напрямку, приєднується приблизно 40 % перехожих, причому їхня кількість швидко збільшується.

2) Механізм наслідування — полягає у копіюванні та відтво­ренні індивідом зразків і моделей поведінки оточуючих. Він полегшує проблему вибору та суб'єктивно зменшує відповідальність за наслідки своїх дій, а також стає засо­бом солідаризації учасників.

3) Механізм навіювання — полягає в організації взаємодії осіб, що зібралися, за допомогою подачі інформації пев­ним чином (надходить від джерела, яке користується до­вірою чи авторитетом, повідомляється впевнено, дирек­тивно, на вираженому емоційному тлі). Він є засобом згур­тування учасників та регулює поведінку, спрямовує її в бажаному напрямку

4) Механізм емоційного зараження — залучення присутніх до єдиного групового настрою внаслідок підсвідомої схиль­ності людини піддаватися демонстрованим психічним станам при безпосередньому контакті. Це — прадавній засіб інтеграції соціальних груп, який нині можна спосте­рігати у ритуальних танках, хоровому співі та ін. Ступінь зараження залежить від сили емоційного заряду присутніх та кількості людей. У масових скупченнях у кожного інди­віда є надлишок емоційної напруженості та підвищена сприйнятливість до стану іншої людини. Напруженість зу­мовлює й готовність кожного відтворювати цей стан: лю­дина підсвідоме сприймає експресивні прояви та вира­жальні рухи — голосність мови, інтонації, ритм дихання, міміку, рухи м'язів усього тіла, колір і вологість шкіри, і та­кою ж мірою підсвідоме переймає їх. У масових скупчен­нях людей, де існує безпосередній контакт, взаємне стиму­лювання набуває кругового характеру: А стимулює Б; Б не тільки стимулює В, а й повертає стимул А.

Зараження виконує функції інтеграції (посилює групову згуртованість та єдність, забезпечує психологічну єдність групи) та експресії (звільнення індивіда від його звичних обмежень, зняття емоційного напруження).

5) Механізм групової творчості — створення образів спіль­ної уваги, що фокусують почуття і уявлення присутніх. Це може бути трансформація первісного об'єкта уваги, чутки, найрізноманітніші повідомлення тощо. Функції даного ме­ханізму: активізуюча — спонукання до дій, регулятивна — надання діям спільної спрямованості. Завдяки механізмам групової творчості натовп із часом може розпочати актив­ні дії без жодних зовнішніх стимулів.

6) Механізм групової могутності — лише факт присутності значної кількості людей здатен викликати у окремого учасника відчуття власної сили, непереможності, а отже — безкарності. Відомий учений Р. Сігеле у книзі «Злочинний натовп» писав: «чисельність надає всім членам натовпу від­чуття їх несподіваної та надзвичайної могутності. Вони знають, що можуть безконтрольно виявляти цю могут­ність, її не можна буде ні засудити, ні покарати, і ця впев­неність спонукає їх скоювати вчинки, які вони самі засуд­жують, розуміючи їх несправедливість».

Внутрішніми, психологічними чинниками, що зумов­люють переростання масового скупчення людей у натовп, слід вважати:

1) психологічні схильності індивіда — завчасно існуючі стій­кі переконання, установки; імпульсивність, високу емоцій­ну збудливість, емоційну напруженість; недостатню вольо­ву регуляцію поведінки;

2) специфічні стани організму (втому, тривалі та виснажливі фізичні навантаження, психічні потрясіння, стан сп'яніння тощо).

Важливою структурною харктеристикою натовпу є її соці­ально-психологічний склад. Це — самостійний чинник, який значною мірою впливає на його формування, розвиток та, що особливо важливо, перехід його учасників до активних дій. Натовп за складом неоднорідний, у ньому можна виділити такі прошарки:

1) активні учасники — ті, що мають на меті взяти безпо­середню участь у протиправних діях, причому мотиви їх поведінки можуть різнитися (дати вихід негативним емо­ціям, набути авторитету, помститися міліції та інші);

2) підбурювачі — ті, що не збираються особисто активно діяти, а прагнуть використати для досягнення власної ме­ти інших осіб; вони звертаються до присутніх із лозунга­ми та закликами, формують «образ ворога», спонукають негативні емоції, маніпулюють суспільною думкою;

3) «спостерігачі» — до того, що відбувається, ставляться заці­кавлено, але наміру брати участь в активних діях не мають;

4) «випадкові» — до події ставляться байдуже або ж навіть негативно, засуджуюче, але їхня присутність чисельно збільшує натовп, надає присутнім відчуття могутності.

Натовп переходить до активних дій, коли кількість учас­ників першої групи досягає «критичної концентрації» (приб­лизно 20 %).

Можна виділити три етапи розвитку натовпу:

1) початковий — виникнення конфліктної ситуації, що своє­часно не ліквідується; присутні висловлюють обурення, з'являються чутки, відбувається зараження – негативною емоцією осіб, що не мають безпосереднього відношення до конфлікту. Громадяни втрачають спокій, стають підви­щено сприйнятливими до негативної інформації. З числа присутніх виділяється лідер (стихійний чи такий, що сві­домо використовує для власної мети виникле емоційне напруження) та активне ядро, які прагнуть будь-що збіль­шити кількість осіб, готових активно діяти. Швидко зрос­тає напруження, яке вимагає спільної та невідкладної дії, формується агресивна установка;

2) активний — від перших спільних дій до початку розсіюван­ня натовпу. Як правило, спільні дії починаються після яко­гось додаткового стимулу, у тому числі провокаційних ви­мог розправитися із «винуватцями» («образ ворога» зале­жить від ситуації). На даному етапі цілі й мотиви діяльності учасників натовпу можуть змінитися: агресивність присут­ніх спрямовується не на об'єкт, що викликав негативні емоції, а на осіб, що забезпечують охорону громадського порядку і, на думку зібрання, є представниками «винуватої» сторони. Саме цим пояснюється ворожість щодо працівни­ків міліції та опір навіть правомірним їх діям;

3) заключний — розсіювання натовпу із застосуванням сили.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refua.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Контрольна робота
Методичні вказівки
Лабораторна робота
Методичні рекомендації
навчальної дисципліни
Загальна характеристика
курсової роботи
використаної літератури
Список використаної
Курсова робота
охорони праці
Зміст вступ
курсу групи
Пояснювальна записка
Виконав студент
Виконала студентка
Історія розвитку
самостійної роботи
навчальних закладів
форми навчання
Міністерство освіти
Теоретичні основи
студент групи
Практична робота
навчальний заклад
молодших школярів
Робоча програма
Конспект лекцій
вищої освіти
Практичне заняття
інтелектуальної власності
виконання курсової
діяльності підприємства
роботи студентів
використаних джерел
контрольної роботи
Охорона праці
Загальні відомості
Самостійна робота
виробничої практики
Історія виникнення
загальна характеристика
навчального закладу
охорони здоров
загальноосвітніх навчальних
світової війни
Дипломна робота
студентів спеціальності
студентка курсу
фізичної культури
Курсовая работа