Регіональна економіка



Скачати 261.48 Kb.
Сторінка1/6
Дата конвертації30.11.2018
Розмір261.48 Kb.
Назва файлуаналітична робота з регіоналки.docx
Навчальний закладЧеркаський національний університет
  1   2   3   4   5   6

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького
ННІ економіки і права

Кафедра економічної теорії, інноватики та міжнародної економіки

Аналітична робота

з дисципліни: «Регіональна економіка»

Виконала:

Студентка 1 курсу групи МЕВ-18

Джемелінська О.І

Перевірила:

Викл.Денисенко В. О.


м. Черкаси – 2018 р

1.ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

Золотоноша — місто обласного підпорядкування, районний центр Золотоніського району Черкаської області. Золотоніській міськраді підпорядкована Згарська сільська рада із селом Згар, та два селища: Гришківка та Ярки.Золотоноша місто чорнобривців та велосипедистів.Місто розташоване на річці Золотоношка, притоці Дніпра, за 30 км від обласного центру — міста Черкас, на перехресті автомагістралей Київ—Кременчук та Черкаси—Шрамківка і на залізничній лінії Бахмач—Одеса. Населення — 28,3 тисяч (2015) чоловік. Назва «Золотоноша» викликала цілий цикл «золотих» легенд: Згідно з однією з них, у другій чверті XVII століття Золотоноша була замком Яреми Вишневецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду — так званої «Вишневеччини». Зосередження в місті податків — золотих грошей — нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто «золотою ношею». Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII століття, а назва міста з коренем «золото» з'явилася за 60 років до того. За другою легендою, черкаські козаки придбане «вогнем і мечем» золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші. Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву. На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, як золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найвірогіднішим є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки. На території та на околицях Золотоноші знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи, могильник  зарубинецької культури та поселення черняхівських культур, а також городище періоду Київської Русі. Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. У своїй духівниці, складеній того року, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує «Золотоношу, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану». У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського. Не виключено, що осада й річка з назвою «Золотоноша» існували ще за Київської Русі. І за формою, і за змістом це типовий топонім великокнязівської доби. Розташована на майже неприступному острові поряд з давнім торговельним шляхом — Царгородською дорогою, осада мала зручне оборонне і вигідне географічне положення, що сприяло її швидкому розвиткові. Уже 1616 року Золотоноша згадується як місто, обнесене валом, у якому щотижня відбувалися торги і щороку ярмарки, а на карті французького інженера Боплана (40-ві роки XVII століття) — як укріплене місто. З 1625 року створено Золотоніську козацьку сотню у складі Черкаського полку.На вимогу городян власник Золотоноші у 1627 році звільнив їх від гужової повинності та шарварків (за винятком королівського побору та оборони міста) і надав міщанамправо створити ремісниче братство в складі шевського, кравецького та кушнірського цехів, яке проіснувало близько 225 років. У 1635 р. надане магдебурзьке право і герб: щит, на якому в пурпуровому полі зображений був великий золотий чотирикінцевий хрест з сяйвом.1640 року Золотоноша стала власністю князя Яреми Вишневецького. 1647 року тут налічувалося 273 господарства, або приблизно 1700 осіб населення. Від 1648 року Золотоноша — центр сотні як адміністративно-територіальної одиниці. 1649 року сотня налічувала 168 чоловік.[3] Очолював її О.Заєць. 1666 року Золотоноша — центр Переяславського повстання. Маючи фортецю (на території нинішньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3) й оточена зусюдибіч водою, Золотоноша вважалася неприступною. Урядовим військам не вдалося здобути її. Золотоніська козацька сотня брала участь у бою зі Шведами під Ерестфером і в Полтавській битві 1709 року. За матеріалами генерального опису Лівобережної України 1765 — 1769 років у Золотоноші мешкали 109 виборних козаків, 143 підпомічники, 26 помічників, 57 різночинців і 340 селян. Більшість посполитих займалась рільництвом у поєднанні з ремеслами. У зв'язку з ліквідацією козацького устрою в Україні, 1781 року Золотоноша, до того містечко, стала містом, центром повіту Київського намісництва, 1796 року — Малоросійської, а 1802 року — Полтавської губернії. 1803 року в місті проживало понад 4,5 тисячі мешканців (99 чиновників, 205 дворян, 122 військовослужбовці у відставці, 105 купців, 1841 міщанин, 1358 козаків, 195 казенних і 600 поміщицьких селян. Козаки і селяни Золотоноші билися з французькими загарбниками під час Вітчизняної війни 1812 року. У місті формувалося селянське ополчення Золотоніського повіту, у Кропивні — козацьке.1848 року в місті спалахнула епідемія холери. З 114 жителів, що захворіли — 40 померли. За даними на 1859 рік у місті мешкало 6312 осіб (3236 чоловічої статі та 3076 — жіночої), налічувалось 724 дворових господарств, існували 9 православних церков, єврейська синагога та молитовна школа, лікарня, поштова станція, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари. 1885 року тут було 433 селянські господарства, в яких проживало 2248 чоловік. В 1896 році у місті споруджено лікеро-горілчаний завод. 1897 року через Золотоношу прокладено вузькоколійну залізничну лінію Бахмач — Красне, 1912 року — ширококолійну Бахмач — Одеса. На початку XX ст. Золотоноша — дрібний промисловий і помітний торговельний осередок. 1913 року тут працювали чавуноливарний завод, відкритий 1911 року, цегельня «Вулкан» (з 1911 року), броварня (з 1903 року), оцтовий і миловарний заводи, завод газових і фруктових вод, 2 парових та 2 простих млини, 2 олійниці, 3 крупорушки тощо. Відбувалося 6 щотижневих ярмарок і 3 щотижневі базари. 1820 року в Золотоноші відкрито повітову школу, 1871 року — дівчачу прогімназію (від 1904 року-гімназія), 1898 року — нижчу сільськогосподарську школу, 1906 року — хлоп'ячу пропгімназію (від 1910 року — гімназія), 1897 року — театр,1911 р. — засновано чавуно-ливарний завод (нині машинобудівний); 1910 року в місті мешкало 13800 чоловік. 15 лютого 1920 року під час Зимового походу Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР на короткий час здобув східну частину Золотоноші. У місті стояла 60-та стрілецька дивізія комуно-московських окупаційних військ. У бою з ними полк втратив 4-х козаків, 3-х було поранено. Ворог втратив до 100 осіб. Не змігши здобути всього міста, полк відступив до села Деньги. Від 1920 року Золотоноша — повітове місто Кременчуцької губернії, від 1922 року — Полтавської, 1923 року створено Золотоніський район у складі Золотоніської округи, від 1925 року — Черкаської, від 1927 року — Шевченківської округи, ліквідованої 1930 року. Від 1932 року Золотоноша — районний центр Київської, а від 1937 року — Полтавської області. За роки довоєнної п'ятирічки в місті створено нову промисловість: 1930 р. — інкубаторну станцію; 1931 р. — коноплезавод, чинбарню, кромалопатоковий завод; 1933 р. — деревообробну артіль «Перемога»; 1934 р. — м'ятний завод; 1938 р. — харчокомбінат та інші підприємства. Від 19 вересня 1941 року до 22 вересня 1943 року Золотоноша перебувала в німецькій окупації, будучи з 1 вересня 1942 р. і до визволення адміністративним центром Золотоніського ґебіту. У місцевому концентраційному таборі ворог знищив 12570 осіб. У лютому 1942 року виникла Золотоніська антифашистська організація, керована М. І. Савраном, М. О. Соловйовим та Г. Н. Ніколаєвим. Понад 2000 золотонісців брало участь у Другій світовій війні, близько 1000 з них — загинуло, понад тисячу нагороджено орденами і медалями.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refua.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Контрольна робота
навчальної дисципліни
Методичні вказівки
Лабораторна робота
Методичні рекомендації
Загальна характеристика
курсової роботи
використаної літератури
охорони праці
Курсова робота
Список використаної
курсу групи
Зміст вступ
Виконав студент
Пояснювальна записка
Виконала студентка
Історія розвитку
Міністерство освіти
форми навчання
навчальних закладів
самостійної роботи
Теоретичні основи
навчальний заклад
Робоча програма
діяльності підприємства
Практичне заняття
молодших школярів
роботи студентів
Самостійна робота
вищої освіти
використаних джерел
студентка курсу
студент групи
загальноосвітніх навчальних
інтелектуальної власності
виконання курсової
студентів спеціальності
Курсовая работа
Загальні відомості
світової війни
охорони здоров
Історія виникнення
Конспект лекцій
студентка групи
Практична робота
навчального закладу
контрольної роботи
Теоретичні аспекти
Список літератури
напряму підготовки
внутрішніх справ