Стрес та його вплив на здоров’я людини



Скачати 115.14 Kb.
Дата конвертації30.11.2018
Розмір115.14 Kb.
Назва файлуСТРЕС ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЗДОРОВ.docx

СТРЕС ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Переважна більшість людей в сучасному суспільстві знаходиться під впливом стресу, бо у часи науково-технічної революції, в які ми живемо, посилюється психічна діяльність людей. Це пов’язано з необхідністю засвоєння і переробки великого обсягу інформації. Тому й виникає проблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників.

У сучасному житті стреси відіграють дуже значну роль. Вони впливають на поведінку людини, її працездатність, здоров’я, взаємовідносини з оточуючими і у родині.

Сучасні психологи стверджують, що дві третини населення промислово-розвинутих країн вмирають від стресів. Довгі фізичні та психологічні навантаження, які перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих органів та до серйозних хвороб. Такі «хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба та інші є кінцевим результатом післястресових порушень у нервовій діяльності.

Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресових імпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна.

Саме слово “стрес” у перекладі з англійської означає “напруга”. Вона може бути викликана зовнішніми (наприклад, холод, перегрівання) чи внутрішніми (конфлікти, страх за життя) чинниками, величина яких переходить певну межу.

Стрес – це психічна та емоційна реакція людини на ситуацію, причому будь-яку ситуацію, як фізичну, так і емоційну. Це ваша індивідуальна реакція, що може відрізнятись від реакції іншої людини. В її основі лежить ваше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Це душевний стан, який ви самі формуєте своїми власними думками. Він пов’язаний з тим, що вас оточує; зовнішні фактори лише запускають вашу зовнішню дзеркальну реакцію – особисто індивідуальну.

Чи можна жити без стресу? Наука стверджує: не можна. Отже, адаптуватися до нових умов ми повинні постійно. Життя – це постійне джерело змін. За своєю природою життя і є головним джерелом стресів, тому повністю від них позбутися можна тільки з приходом смерті. Викорінити стрес неможливо, але в наших силах влаштувати особисте життя так, щоб отримувати тільки приємні стреси та позбутися від неприємних. Так, бувають, виявляється, і приємні стреси

Важко перелічити усі причини стресових розладів, але вчені пропонують наступну систематизацію основних причин: 1) патологічні спадкові фактори; 2) особливості особистості; 3) вік (юнацький, пізній); 4) особливі періоди життя; 5) тяжкі “удари долі” (смерть чи розлучення); 6) негативні потрясіння; 7) стихійні лиха; 8) нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням; 9) низький рівень чи відсутність соціальної підтримки; 10) фізичні та емоційні перенапруження на роботі.

Усе наше життя так чи інакше пов’язане зі стресами. Умовно їх можна поділити на три групи. До першої відносяться стреси фізіологічні, без яких ми не можемо існувати (прийняття їжі, реакція на холод, спеку і т.д.). Друга група – це стреси, котрі допомагають набути життєвий досвід, мудрість. До третьої групи входять стреси, які руйнують психіку людини і призводять до стану депресії.

У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:

1. Стадія тривоги. Це перша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації.

2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи „резервний” запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.

3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму.

Стрес може

бути гострим або приймати хронічний характер. Раніш вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстримальні ситуації. У цьому випадку, ми маємо справу з гострим стресом. Зараз, особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характер епідемії.

Окремі стреси допомагають людині боротися із комплексами (страх спілкування, страх виступати перед великою аудиторією і т.д.), дають можливість зрозуміти, як поводити себе в тій чи іншій ситуації. Та й взагалі, життя саме по собі – це великий стрес, що складається з гігантської кількості більш маленьких. І ті люди, які не тікають від своїх проблем, а вирішують їх, внаслідок вчаться лавірувати у великому об’ємі всіляких стресових ситуацій.

Вміння справлятися зі стресовими ситуаціями допоможе нам уникнути багатьох захворювань, продовжить життя і уникнути проблем із психікою у наступних поколіннях. Але так чи інакше, зараз більшість всього (якщо не все) залежить тільки від нас самих: наша реакція на те, що відбувається, наші наступні дії і, відповідно, емоційний стан, який утворився. Потрібно знати, що безвихідних ситуацій не буває. Бувають тільки люди, котрі не хочуть змінити себе, своє ставлення до життя і не хочуть вирішувати свої проблеми. Стрес також є складовою частиною життя, у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як зазначав першовідкривач цього явища — канадський вчений Г.Сельє (1982). Стрес є природним побічним продуктом будь-якої діяльності, оскільки відбиває нагальну потребу людини в адаптації, пристосуванні до мінливих умов життя. Це завжди напруга захисних сил, мобілізація внутрішніх ресурсів організму, що виникає задля енергетичного забезпечення рішення нових завдань.

Взагалі термін «стрес», що набув в наші дні такого широкого поширення, вперше був введений в наукове вживання стосовно технічних об'єктів. У XVII в. англійський вчений Роберт Гук застосував цей термін для характеристики об'єктів (наприклад, мостів), що випробовують навантаження і що чинять опір їй. Ця історична аналогія цікава тим, що поняття «стрес» в сучасній фізіології, психології, медицині (що базується на клінічних дослідженнях Р. Селье) включає уявлення про зв'язки стресу з навантаженням на складні системи (біологічні, психологічні, соціально-психологічні) і з опором цьому навантаженню.

Відповідно до цих уявлень стрес розглядається як фізіологічний синдром, що складається з сукупності неспецифічно викликаних змін, як неспецифічна реакція організму на вимоги, що пред'являються до нього. Характер цього синдрому відносно незалежний від чинників (стресорів), що викликали його, що дозволило Селье говорити про загальний адаптаційний синдром. Ще у 3О-ті роки Сельє, коли був студентом, помітив, що різні люди у чомусь дуже схоже відповідають на різні несподіванки: скажімо, переживаючи тривогу, вони відчувають, як прискорено починає битися серце, стає важко дихати. Ендокринна система захищається проти порушення гомеостазу, виробляючи надактивний адреналін, від якого люди й потерпають, який провокує безсоння й головний біль, виразку шлунка і інфаркт міокарда.

Важливу роль у формуванні стресу відіграють особливості соціалізації в дитячому віці, коли в істотній мірі визначається індивідуальна значущість життєвих подій і формуються стереотипи реагування. Вірогідність виникнення пов'язаних із стресом психічних (особливо невротичних) розладів залежить від співвідношення стресорів, які впливали на людину в дитинстві і зрілому віці. За нашими даними для осіб, у яких в зрілому віці під впливом різних життєвих подій виникали такі розлади, в дитинстві були характерні стресові ситуації, зумовлені неадекватною поведінкою матері: її упертість, нетерпимість до чужої думки, завищена вибагливість, авторитарність, владність, надмірні вимоги до дитини, або, навпаки, образливість, понижений фон настрою, песимізм, невпевненість в собі.

ПРОБЛЕМА ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ В ПРАЦІ

Сучасне життя з кожним днем усе відчутніше порушує сформований механізм відносин людини з навколишнім світом. Зростання інтенсивності праці, скорочення часу на спілкування, підміна людського спілкування комп'ютерним діалогом, підвищення відповідальності працівників за наслідки прийнятих рішень і тому подібні явища створюють умови для розвитку хронічних форм стресу. Переслідуючи усіх нас і шуми, запахи, загазованість і інші явища екологічного оточення, що змінилося — усе це безперечні стимулятори стресів.

Причини стресу досить різноманітні. Існують, наприклад, так звані особистісні протиріччя, коли людина знає за собою суттєвий дефект чи поведінки чи характеру, але в залежності від якихось обставин не може його усунути. Усвідомлення такої обставини може викликати стрес. Дуже частою причиною стресу є виробничі і фінансові утруднення. Серйозним джерелом стресу може стати сімейна атмосфера. Професійна робота, за даними ряду досліджень (наприклад, американськими), викликає стрес у досить значного числа людей. Підсилює "стресовість" сучасної ситуації ріст не тільки частоти, але і тривалості впливу негативних факторів.

Що стосується стресу в професійній діяльності, тобто, в залежності від специфіки професії, то дослідники свідчать, що приблизно п'ята частина робітників соціальної сфери відчувають стан емоційно-мотиваційної напруги, втоми (професія відноситься до групи професій з підвищенням рівнем, ризику виникнення стресу).

В рейтингу самих стресових професій, що визначаються негативними наслідками стресу англійські психологи виділяють професію шахтаря, полісмена, журналіста, політика, лікаря. Російські та українські психологи відзначають найбільшу частоту і виразність стресу в професіях комунікативних, де є постійний контакт з людьми

В атмосфері емоційного перенапруження в процесі зіткнення з негативними емоційними переживаннями клієнтів, колег, підлеглих, людина може мимовільно втягуватись в них, що викликає підвищене емоційне напруження. В цьому випадку ми зустрічаємося з синдромом “психічного вигорання”, що розглядається як виснаження людини внаслідок різко завищених вимог до власних ресурсів та сил.

Знання позитивних і негативних сторін стресу, адекватне його використання чи запобігання проявів стресу мають істотне значення в створенні умов для виявлення творчих можливостей людини, плідної ефективної трудової діяльності. Актуальність вивчення професійного стресу пов'язана з тим, що в сучасних соціально-економічних умовах України з загостренням конкурентної боротьби на ринку праці працівники піддають себе перевантаженням на роботі, які негативно впливають як на професійну діяльність, так і на особистість професіонала.

Вибраний аспект дослідження пов'язується з вирішенням таких прикладних задач психології праці як вивчення станів людини в трудовій діяльності та закономірностей становлення гармонії в системі "суб'єкт праці - професійне середовище", що може визначати міру професійної надійності, професійного здоров'я професіонала.

Особливості професійної діяльності спеціаліста в професіях типу "людина-людина" мають наступні типові характеристики професійних знань, умінь та навичок і інших основних позицій на прикладі професії менеджера:

- серед навичок виділяються навички формування структури процесів управління, роботи з кадрами, рекламної інформації, мистецтва управління людьми, підвищення ефективності виробництва, тобто навички управління;

- серед знань і вмінь першочерговими виступають ерудиція, конпетентність, широкий кругозір;

- серед здібностей - високі організаційні здібності.

Дана професія характеризується напруженою розумовою працею, ненормованим робочим днем; вимагає завантаженості рухового, зорового, слухового аналізаторів, напруженості мислення, волі, уваги.

Професія менеджера висуває такі вимоги до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста:

- сильна, рухлива нервова система зі сторони нейродинаміки;

- швидкість реакції, сприймання та оцінки с

итуацій, словесно-логічне мислення, уміння спілкуватися, високий рівень загального інтелекту, вербальних здібностей зі сторони пізнавальних процесів та інтелекту;

- емоційна стійкість, схильність до ризику, емоційної експресії зі сторони емоційних процесів;

- активність, самоконтроль, контактність, рішучість, чесність, потреба в досягненнях, терпіння, коректність зі сторони рис характеру як ціннісно-потребової сфери.

В професії психолога та вчителя серед навичок і вмінь ще виділяються вміння формування і поглиблення знань людини, навички вивчення психологічних її особливостей.

Серед вимог до індивідуально-психологічних особливостей для психолога, порівняно з менеджером та вчителем, відсутні обмеження зі сторони нейродинаміки, оскільки відбувається пристосування за рахунок індивідуального стилю діяльності. Крім того, в емоційно-вольовій сфері вчителя, психолога відсутня вимога наявності схильності до ризику, порівняно з професією менеджера. Зі сторони ціннісно-потребової сфери та рис характеру наголошується на емпатії, толерантності, доброзичливості, відкритості, добросовісності.

Аналіз основних виробничих операцій (управління трудовими ресурсами, регулювання стосунків, напружені бесіди, прийняття самостійних, нестандартних рішень, оцінка, перевірка знань), санітарно-гігієнічних характеристик (напружена розумова праця, ненормований робочий день); вказує на високу ймовірність виникнення професійного стресу в професіях „людина-людина" зі сторони умов праці.

Отже, аналіз різних професій типу „людина-людина" дозволяє:

- підкреслити високу ймовірність виникнення професійного стресу у її представників;

- виділити ймовірні ситуації виникнення професійного стресу; визначити ймовірні опосередковуючі фактори рівня виникнення стресу особистості професіонала (особливість нейродинаміки, емоційно-потребової сфери, рис характеру особистості).

Рівень інтеграції людини з умовами її праці забезпечує аналіз умов праці, факторів, що впливають та прояви індивідуальних відмінностей людини в цих умовах, ситуаціях.

В діяльності спеціалістів комунікативних професій підкреслюється наявність в характеристиці міри важкості і напруженості праці, такого показника як напружена розумова праця, емоційне навантаження, а серед несприятливих факторів - наявність емоційного напруження, що провокують професійний стрес в його індивідуальних проявах.

Тобто, серед кількісних характеристиках оцінки надійності можна для різних рівнів професійного стресу, виділяти рівні прояву особистісних якостей, установок, професійного вигорання і інших особливостей суб'єкта праці.

Отримані результати за вищеназваними рівнями можуть бути використані для тренування навичок попередження та подолання професійного стресу, як того передбачає необхідний рівень навчання та тренування в забезпеченні надійності людини в її професійній діяльності, зниження негативних наслідків стресового стану.

Як відомо з психології праці та ергономіки, любий стан людини виникає в процесі регуляції діяльності, виникає під впливом певних зовнішніх і внутрішніх причин і розвивається в процесі виконання діяльності. Працездатний стан оператора - це стан, при якому він здатний виконувати певну діяльність з якістю, яка від нього вимагається. Виходячи з цього оцінка і прогноз працездатності можуть бути спрямовані на оцінку ймовірної якості праці спеціаліста при певному його стані. Це вказує на важливість вивчення причин, які формують стан.

Специфічність формування стану визначає комплекс причин. Так, для стану втомлення визначальне значення мають фактори тривалості навантаження, його види, а для стресу - фактори підвищеної значимості виконуваної діяльності і відповідальності.

Специфічність формування стану залежить від умов, які опосередковують вплив причин. Це індивідуальні особливості людини, особистісні її властивості. Поєднання причин і умов відображено в понятті функціональний стан, яке розроблене в роботах Л.Г.Дікої, А.Б.Лєонової, В.І.Медведєва і визначається як комплекс н

аявних характеристик тих функцій та якостей людини, які прямо або опосередковано визначають виконання робочих операцій, що безпосередньо пов'язано з ефективністю трудової діяльності.

Різні види професійної діяльності пред'являють достатньо жорсткі вимоги до людини з точки зору їх змісту і реальних рівнів виконання.

Для деяких професій (менеджери, лікарі, юристи, педагоги) є постійним супутником емоційний стан, пов'язаний з виникненням високої інтенсивності переживань позитивних та негативних емоцій в силу високої відповідальності за прийняття рішення (Н.Є.Водоп'янова, Л.М.Карамушка, Н.В.Самоукіна та ін.).

Серед функціональних станів зниженої працездатності традиційно виділяють стани втоми, монотонії. Неоднозначний вплив на працездатність людини відмічається в стані напруженості в контексті стресу як функціонального психічного стану.

На сьогодні відсутнє чітке розведення понять напруженість і стрес. Їх поєднують в одну групу психічних функціональних станів. Так, Н.С.Пряжніков і Є.Ю. Пряжнікова виділяють дві основні групи психічних функціональних станів: 1) стрес (напруженість); і 2) втомлення. Виходить, що стан стресу може, як вказував ще Г.Сельє, здійснювати і позитивний вплив. Як підкреслюють далі автори, існують нормальні стресові реакції, як пристосування до ситуації і дистрес, коли енергія пристосування не може реалізуватись і починає руйнувати саму людину, що вплине і на її працездатність, здатність якісно виконувати певні трудові операції.

У вітчизняній психологічній науці взагалі тривалий час уникали використання терміну "стрес". Хоча проблематика екстремальних ситуацій, напруженості функціональних станів завжди була актуальною в роботах з психології праці та інженерної психології Л.Дікої, А.Б.Леонової, В.Л.Маріщука та ін.



З 80-х років XX ст. вивчення стресових станів розпочалось в прикладних дослідженнях факторів ризику для праці здатності і здоров'я професіоналів. Термін "професійний стрес" розглядається в якості родового поняття, яке узагальнює термін "робочий стрес", "трудовий стрес", "виробничий стрес", "організаційний стрес", тощо. Такими термінами позначають психічні стани, які виникають в процесі професійної діяльності, її специфічних умовах.

Вивчення стресу в професійній діяльності, як фактору , що впливає на працездатність спеціаліста вимагає як аналізу теорії стресу, його сучасних концепцій, так і аналізу професійного стресу. Це стосується визначення його чинників, долі їх внеску в специфічність стану, який виникає в професійній діяльності. Подібні результати можуть виступати компонентами для побудови програми заходів управління професійним стресом.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refua.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Контрольна робота
навчальної дисципліни
Методичні вказівки
Лабораторна робота
Методичні рекомендації
Загальна характеристика
курсової роботи
використаної літератури
охорони праці
Курсова робота
Список використаної
курсу групи
Зміст вступ
Виконав студент
Пояснювальна записка
Виконала студентка
Історія розвитку
Міністерство освіти
форми навчання
навчальних закладів
самостійної роботи
Теоретичні основи
навчальний заклад
Робоча програма
діяльності підприємства
Практичне заняття
молодших школярів
роботи студентів
Самостійна робота
вищої освіти
використаних джерел
студентка курсу
студент групи
загальноосвітніх навчальних
інтелектуальної власності
виконання курсової
студентів спеціальності
Курсовая работа
Загальні відомості
світової війни
охорони здоров
Історія виникнення
Конспект лекцій
студентка групи
Практична робота
навчального закладу
контрольної роботи
Теоретичні аспекти
Список літератури
напряму підготовки
внутрішніх справ