Тема заняття


Механізми, шляхи і чинники інфікування медичних працівників



Скачати 408.93 Kb.
Сторінка8/17
Дата конвертації30.11.2018
Розмір408.93 Kb.
Назва файлу1543431367444274.docx
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17
Механізми, шляхи і чинники інфікування медичних працівників

Інфекціям властива множинність механізмів передачі, основними з яких є природний і артифіциальний. Артіфіциальний і природний механізми передачі інфекції нерідко поєднуються.

До природних механізмів передачі слід віднести повітряно-краплинний, фекально-оральний, контактний, трансмісивний (гемотрансмісивний) і ін.

При природному механізмі передачі найлегше реалізується повітряно-краплинний механізм , де чинником передачі є універсальне середовище – повітря, що містить найдрібніші краплі слизу дихальних шляхів і частинки висохлого аерозолю. При цьому шляхи передачі – повітряно-краплинний і повітряно-пиловий. Не випадково медичні працівники (якщо вони не щеплені і не отримували засобів екстреної профілактики) схильні до захворювання при занесенні в стаціонар інфекцій дихальних шляхів.

Ширше коло чинників передачі діє при фекально-оральному механізмі передачі (руки, харчові продукти, вода, предмети побутової обстановки, побуту), відповідно шляхи передачі – контактно-побутовий, харчовий, водний.

При контактному механізмі інфекція передається через руки, предмети побуту, догляду за хворим; шлях передачі – контактно-побутовий.

При трансмісивному механізмі чинником передачі є членистоногі. Стосовно внутрішньолікарняних і багатьох позалікарняних інфекцій, коректно говорити про гемотрансмісивний механізм передачі, де чинником передачі є об'єкти, що містять частинки крові в результаті мікротравм, порізів, кровоточивих ясен.

У сучасних умовах важливого значення набуває новий артифіциальний (від лат. artifitiale - штучний), штучно створений медициною, механізм передачі. Він включає безліч варіантів, переважно пов'язаних з інвазивними діагностичними і лікувальними процедурами, рідше з неінвазивними маніпуляціями (інгаляційні процедури).

При артифіциальному механізмі чинниками передачі можуть бути медичні інструменти, медикаменти, матеріали, лікарські форми, кров і її компоненти, трансплантати органів і тканин, ендокринні препарати.

Руки медичного персоналу, на яких можуть знаходитись патогенні мікроорганізми, є важливим чинником передачі кишкових, "кров'яних" інфекцій, інфекцій зовнішніх покривів при більшості механізмів передачі не тільки серед пацієнтів, але і серед самих медичних працівників. Недостатньо помиті і належним чином оброблені руки, не захищені чистими рукавичками, сприяють передачі гнійно-запальних інфекцій при огляді пацієнтів, пальпації оперованих ділянок тіла, проведенні інвазивних діагностичних і лікувальних процедур.

Важливою в перериванні артифіциального механізму передачі інфекцій є безпека не тільки при заборі біологічних матеріалів, але і при їх транспортуванні.

Профілактика інфекцій медичного персоналу, що мають різні механізми передачі, побудована на інтеграції гігієнічних і епідеміологічних заходів, які підтримували б у медперсоналу на належному рівні неспецифічний імунітет, давали специфічний захист проти хвороботворних збудників.

В першу чергу до ризику інфікування вірусами імунодефіциту людини, гепатитів В і С схильні співробітники гематологічних, реанімаційних, стоматологічних, пологових, хірургічних, патолого-анатомічних відділень і відділень гемодіалізу, процедурних кабінетів, лаборанти, працівники пунктів надання першої медичної допомоги і т.д., а також особи, що працюють на виробництві по заготівлі крові, її компонентів і препаратів. Проте, враховуючи можливу інфікованість крові і біологічного матеріалу людини вірусами ВІЛ, гепатитів, цитомегаловіруами, низкою онкогенних вірусів, професійному зараженню підлягають всі медичні працівники, незалежно від профілю лікувально-профілактичної установи.

Зараження медичного працівника найчастіше відбувається при контакті шкіри і слизових оболонок з біологічними рідинами і тканинами хворого (кров'ю, сироваткою, спермою, спинномозковою рідиною, кістковим мозком і ін.) й травматизації під час виконання медичних маніпуляцій (поріз, укол, пошкодження шкіри дрібними уламками кістки і ін.). Травмування найчастіше відбувається при одяганні запобіжного ковпачка на ін'єкційні голки, при накладенні шва на хірургічну рану, при установці систем для внутрішньовенної інфузії, при пораненні скальпелем. При контакті з кров'ю може бути передано більш ніж 30 інфекцій. До недавнього часу вважалося, що зараження медичного персоналу відбувається, головним чином, в результаті пошкодження голкою або інструментом. Проте навіть при ретельному дотриманні запобіжних заходів кров, сироватки або біологічна рідина, потрапляючи на одяг медпрацівника, поглинаються ним і проникають далі углиб, а якщо на тілі є порізи або дрібні (навіть непомітні) травми, ураження шкіри, дерматити – ризик зараження різко зростає. Крім того, небезпечний і процес подальшої обробки білизни та одягу, на які потрапила кров, її компоненти чи інші виділення.

Зараження гепатитами B, C, ВІЛ-інфекцією можливо при елементарних маніпуляціях (взяття крові, ін'єкції), при складніших (венесекція і катетеризація судин) і відповідальніших процедурах (біопсія і трансплантація тканин, органів, кісткового мозку). Небезпека зараження існує при трансфузіях крові і її компонентів, оскільки в сучасних умовах кров перевіряється лише на обмежене число інфекцій (ВІЛ-інфекція, гепатити B, C, сифіліс).

Порушення правил роботи може приводити до виникнення інфекцій у персоналу при стоматологічних маніпуляціях (лікування пародонтозу, екстракція зубів) і внутрішньовенній лазерній терапії, акупунктурі і штучному заплідненні, примірці мостів при протезуванні зубів і суглобів.

Ендоскопічні методи обстеження і лікування, не дивлячись на високу інформативність, ефективність і малу травматичність, можуть приводити до зараження хелібактеріозом, туберкульозом, гепатитами B, C, D, G.

В середньому ризик ВІЛ-інфікування при попаданні крові від ВІЛ-пацієнта на шкіру медпрацівника складає 0,3%. Найвищий ризик інфікування відмічається при глибоких ураженнях шкірних покривів, куди попала кров з медичного інструментарію, який знаходився у вені або артерії пацієнта або в організмі хворого. Чим більший об'єм крові був задіяний, тим вищим є ризик. При поверхневих пошкодженнях шкіри ризик інфікування зменшується і складає 0,1% і меншає в залежності від об'єму крові і титру ВІЛ. Ризик зараження персоналу ВІЛ-інфекцією насправді є відносно низьким (0,3-0,5% після одиничного уколу зараженою голкою в порівнянні з 7-30% для вірусного гепатиту В). Проте, з урахуванням надзвичайної тяжкості інфекції і її наслідків, професійна ВІЛ-інфекція є дуже серйозною проблемою.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refua.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка
Контрольна робота
Методичні вказівки
Лабораторна робота
Методичні рекомендації
навчальної дисципліни
Загальна характеристика
курсової роботи
використаної літератури
Курсова робота
Список використаної
охорони праці
Зміст вступ
курсу групи
Пояснювальна записка
Виконав студент
Виконала студентка
Історія розвитку
навчальних закладів
самостійної роботи
форми навчання
Міністерство освіти
Теоретичні основи
навчальний заклад
вищої освіти
Робоча програма
студент групи
Практичне заняття
Практична робота
молодших школярів
Конспект лекцій
інтелектуальної власності
діяльності підприємства
контрольної роботи
виконання курсової
використаних джерел
роботи студентів
загальноосвітніх навчальних
навчального закладу
Загальні відомості
студентів спеціальності
Самостійна робота
світової війни
студентка групи
Історія виникнення
виробничої практики
загальна характеристика
охорони здоров
студентка курсу
фізичного виховання
Основні поняття
фізичної культури